Цемент – один з матеріалів, що найчастіше використовуються в будівельних роботах. Це порошкоподібна речовина, яка при контакті з водою перетворюється на твердий моноліт. Саме цей розчин використовується для будівництва, оздоблення, ремонту тощо.

У цій статті ми розглянемо які види цементного розчину використовуються і в яких цілях, які характеристики цієї речовини є важливими при роботі, а також основні правила кладки, які дозволяють отримати ідеальний результат.

Види та сфери застосування цементного розчину

Розчин цементний (РЦ) – це будівельний матеріал, що складається з цементу, піску, води та, за необхідності, певних добавок – пластифікаторів.

Цементний розчин може мати різну міцність, від якої безпосередньо залежить сфера та спосіб його застосування:

• Кладочні роботи – РЦ М50 – М150. Такий розчин використовується для зведення несучих та міжкімнатних стін із цегли, газоблоків та інших матеріалів. Також він може використовуватися для укладання фундаменту та підпірних стін.
• Облицювання та штукатурні роботи – РЦ М50 – М100. За допомогою такого розчину вирівнюють поверхню фасадів будівель та внутрішніх стін для фінішного оздоблення.
• Стяжки та підлоги – РЦ М150 – М300. За допомогою розчину такого типу створюють «чорнову підлогу» – основу для укладання ламінату, лінолеуму, плитки тощо. Вибір марки залежить від майбутнього навантаження: для побутових приміщень достатньо розчину М100, комерційних – М150 – М200, а промислових об'єктів – М300.
• Монтажні та ремонтні роботи – РЦ М100 – М300. Таким цементним розчином закладають міжплитні шви в збірних залізобетонних виробах (наприклад, при укладанні аеродромних або дорожніх плит), а також заповнюють шви в бетонних конструкціях тощо. Марка також визначається залежно від розрахункового навантаження.

Також важливо враховувати, що марка цементного розчину має відповідати міцності матеріалу для кладки. Наприклад, для цегли зазвичай використовують РЦ М75 – М100, газобетону – М50 – М75 і т.д.

Найважливіші характеристики цементного розчину

Працюючи з цементним розчином головне значення мають три його характеристики:

• Рухливість – це здатність матеріалу розтікатися по поверхні під тиском своєї ваги. Від цього показника залежить здатність розчину розтікатися та заповнювати порожнечі. Для кожного типу поверхні виробники випускають розчин із певним показником рухливості. При використанні невідповідного матеріалу він погано схоплюватиметься, виникатимуть розшарування та інші дефекти.
• Водоутримувальні якості – здатність розчину утримувати воду, що покращує його зчеплення та рухливість. Щоб отримати потрібний рівень, використовуються неорганічні добавки.
• Стійкість до температур – наскільки розчин здатен зберігати свої властивості під впливом різних температур.

Класи рухливості та на що вони впливають

Клас рухливості – один із критично важливих показників, оскільки він впливає на міцність конструкції, зручність роботи та якість зчеплення матеріалів.

Клас рухливості визначають показником П:

• П-4 – густий розчин, який практично не розтікається самостійно. Він використовується для монтажу важких фундаментних блоків, створення опори для несучих стін, монтажу збірних залізобетонних конструкцій, кладки великого каменю і т.п.
• П-8 – універсальний розчин, який найчастіше використовується у приватному та цивільному будівництві. Він відрізняється ідеальним балансом між пластичністю та густотою. Такі розчини застосовуються для кладки цегли, піноблоків, шлакоблоків, а також для заповнення швів (вертикальних та горизонтальних).
• П-12 – текучий розчин, який швидко розтікається та відмінно заповнює шви та приховані тріщини. З його допомогою заповнюють вузькі і глибокі стики між плитами перекриття, створюють тонкі стяжки тощо.

Рухливість цементного розчину можна змінювати, регулюючи кількість води, використовуючи добавки та пластифікатори.

Основні правила кладки із цементним розчином

Щоб споруда була міцною і довговічною, важливо дотримуватися технології та основних правил кладки з використанням цементного розчину:

• Підготовка основи. Вона має бути чистою і рівною. Важливо прибрати весь бруд, пил, будівельне сміття, старий розчин (якщо він є). Поверхня має бути рівною.
• Використовувати розчин потрібної марки. Якщо він буде занадто слабким, кладка стане неміцною, а міцний цемент може утворити тріщини в цеглі або іншому матеріалі.
• Переконайтеся, що рухливість суміші відповідає типу роботи та матеріалу кладки.
• Контролюйте товщину швів. Для цегляної кладки стандартна товщина – 10 – 12 мм для горизонтальних швів та 10 мм – для вертикальних.
• Слідкуйте, щоб цементный розчин повністю заповнював поверхню.
• Вертикальні шви не повинні збігатися. Схема залежить від типу кладки та матеріалу.
• Контролюйте поверхню – вона повинна бути рівною по горизонталі та вертикалі.
• Дотримуйтесь температурного режиму – оптимальна температура для роботи з цементним розчином: +5 – +30С. При морозі потрібно забезпечити підігрів або використовувати пластифікатори, при жарі – стежити, щоб вода з розчину не випаровувалась дуже швидко.
• Розчин слід використовувати протягом 1 – 3 годин після замішування.
• Свіжу кладку потрібно захистити від несприятливих зовнішніх факторів (дощу, прямих сонячних променів, механічних пошкоджень тощо).

Якщо дотримуватися всіх правил кладки, готова споруда буде міцною, стійкою і довговічною.